Ізотов Євгеній Олександрович (наш студент 5-го курсу)
До самого кінця я так і не був певен, що мені вдасться потрапити у Польщу на практику. Це здавалося мені якщо не неможливим, то принаймні маловірогідним, то ж коли я вже сидів у потязі на півдороги до Польщі, то зрозумів, що все було не так неймовірно, як я собі уявляв, і зрештою, мрія перетворилася на реальність.
У Лодзі нашу групу зустріли досить тепло: видали стипендію, що розрахована на кількість спланованих практичних днів, посадили у таксі та довезли до гуртожитку. Умови у гуртожитку були досить комфортними: дві душові на поверх, холодна і гаряча вода, вільний wi-fi та холодильник (останнє, щоправда, було не у кожній кімнаті, що було зайвим приводом завітати один до одного в гості у вільний час).
Програма практик також була досить цікавою: вступне заняття з польської мови, Design Thinking, і зрештою, головне та найбільш захоплююче – відвідування заводу Bosch і лабораторій Політехніки Лодзької.
Спершу ми відвідали сам завод, який виробляє пральні машини та посудомийки. Обсяг виробленої продукції на день складає 6 тис. одиниць одних тільки пральних машин, що при таких масштабах викликає певні труднощі з логістикою, тож вивіз продукції з заводу відбувається щодня, в іншому разі завод після одного дня роботи прийшлось би повністю зупинити, але таких випадків майже не траплялось. Масштаби заводу були для мене вражаючими – лише під виробництво пральних машин було відведено цех велетенських розмірів, при цьому треба зазначити, що завдяки залученню сучасних технологій та комп’ютерному контролю над процесами, виробництво відбувається без простоїв, безперервним конвеєром, що якраз і може забезпечити високий ККД та вищезазначений об’єм виробленої продукції. У процесі виробництва вражають навіть не самі новітні технології, хоча і без них просто не обійтись, а дисципліна і порядок у процесі праці. Люди і машини працюють як один злагоджений механізм – і цьому допомагає не тільки комп’ютеризація, але й вміло продумане використання усіх ресурсів. Усі працівники отримують високу заробітну плату (мінімальний оклад 4500 злотих, що приблизно дорівнює 1150 доларам), то ж сама робота хоч і відповідальна, але вельми достойна, навіть не враховуючи соціальних пільг, які також мають місце. Зрештою, я радий, що у мене з’явилася нагода перейняти досвід такого високого рівня.
Лабораторії Політехніки Лодзької також приємно мене вразили. Достатньо було б сказати, що нічого подібного я раніше ніколи не бачив у своєму житті, але побачене можна описати коротко: сучасні технології, комп’ютеризація, роботизація, якість. Серед установок я побачив прилади для моделювання реактивної тяги, електронні мікроскопи, 3D-принтери, камери для спостереження за рухом мікрочастинок рідин та багато іншого. Вартість усього обладнання дуже висока – деякі прилади обійшлися університету в більше ніж півмільона доларів, але водночас більшість приладів здатні себе окупити завдяки замовленням на дослідження від різних приватних компаній.
То ж можна сміливо сказати, що будь-який науковець та інженер будуть тут вільно себе почувати – майже як риба в воді, і в цьому університеті межі для себе обираєш лише ти. Сподіваюсь, у мене ще буде нагода побачити університет, який можна лише ставити усім в приклад.
